Дякую...

За вікном дощ,настрій дещо меланхонічний...Ми ще не готові,певно,зустрічати осінь...Але теплий плед в клітинку,та горяче горнятко чаю...в цьому щось є...хотілося щось створити,щось невимушене і легке...і вийшла у мене ось така листівка...Дякую...
Ось такий велосипед,сівши на котрого,крутиш педалі та їдеш до близької людини...Теплий вітер пестить обличчя,розвіює пасма волосся,котре мимоволі попадає у очі,прилипає до червоної помади на устах....у кошику троянди,улюблені квіти подруги... для подяки та висловлювання симпатії....блакитні стрічки плавають у цій довгожданній подорожі,рвуться вперед,наче хочуть першими побачити її усмішку,її вогники в очах...цей велосипед поскрипує під час мандрівки,адже він уже багато пережив,не одну стежину він проклав...від серця,до серця...
Не забувайте дякувати...подзвоніть людині,до котрої давно збиралися подзвонити,але відкладали з певних причин...просто послухайте її та подякуйте...

Люблю Вас
Цілую та Дякую...