субота, 18 серпня 2012 р.

Дякую...

За вікном дощ,настрій дещо меланхонічний...Ми ще не готові,певно,зустрічати осінь...Але теплий плед в клітинку,та горяче горнятко чаю...в цьому щось є...хотілося щось створити,щось невимушене і легке...і вийшла у мене ось така листівка...Дякую...
Ось такий велосипед,сівши на котрого,крутиш педалі та їдеш до близької людини...Теплий вітер пестить обличчя,розвіює пасма волосся,котре мимоволі попадає у очі,прилипає до червоної помади на устах....у кошику троянди,улюблені квіти подруги... для подяки та висловлювання симпатії....блакитні стрічки плавають у цій довгожданній подорожі,рвуться вперед,наче хочуть першими побачити її усмішку,її вогники в очах...цей велосипед поскрипує під час мандрівки,адже він уже багато пережив,не одну стежину він проклав...від серця,до серця...
Не забувайте дякувати...подзвоніть людині,до котрої давно збиралися подзвонити,але відкладали з певних причин...просто послухайте її та подякуйте...
Люблю Вас
Цілую та Дякую...

3 коментарі:

  1. ніби лаконічна листівка, а скільки у ній змісту!!!!
    У нас, хоч і не було сьогодні дощу, осінь відчувається теж... Кажуть, завтра літо повернеться :)

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже гарна листівка, люблю такі :-) А слова - просто літературний шедевр! Про плед в клітинку - пряме попадання - саме під таким зараз сиджу :-)

    ВідповістиВидалити
  3. Так-так, я теж діставала плед, "приміряла осінь" :) Листівка така поетично-ностальгічна. І дякую тобі за те, що нагадала...

    ВідповістиВидалити